Київ
було засновано наприкінці V - першій половині
VI ст. За легендою Київ заснували три брати
- Кий (саме на честь його було названо місто
і він був першим князем у Києві), Щек, Хорив
і сестра їх Либідь. Впродовж VIII-XII ст.
Київ був столицею слов'янської держави Русь
(історіографічний термін Київська Русь),
яка з IX ст. простягалась від Балтійського
до Чорного моря. Починаючи з IX ст., Київ
стає одним із найбагатших і найкращих міст
середньовічної Європи, торговим та культурним
центром. Вже в IX ст. тут проживало понад
50 000 мешканців, було близько 400 церков,
8 базарів, найбільша бібліотека християнського
світу. Завдяки династичним шлюбам Київ мав
зв'язки з різними країнами Європи. Найбільшого
розквіту давнє місто досягло за князювання
Володимира Святославовича та Ярослава Мудрого.
988 року князь
Володимир ввів християнство на Русі, після
чого Київ став одним з найбільших міст Європи
і одним з найбільших центрів християнства
в тогочасному світі.
8 березня (12 березня)
1169 року Київ був розгромлений і пограбований
армією організованою ростово-суздальським
князем Андрієм Боголюбським.
2 січня 1203 року Київ було пограбовоно
князем Рюриком Ростиславичем та Ольговичами
разом з половцями.
6 грудня 1240 року
Київ захопили і зруйнували війська Батия.
Після татарської навали місто було відбудоване.
В 1363 році Київська
земля увійшла до складу Великого Князівства
Литовського, а в 1471 року Київське князівство
остаточно ліквідоване.
В 1494-1497
роках Київ отримав Магдебурзьке право.
В 1569 році на
підставі Люблінської унії Київ приєднано
до польської корони. У цей період місто
стає центром Київського воєводства. З 1648
року - центр Київського полку. Внаслідок
української національно-визвольної війни
під проводом Богдана Хмельницького Київ
в 1667 року тимчасово (а з 1686 року вже
на постійнії основі) входить до складу Московської
держави. Він стає резиденцією московського
воєводи (згодом російського губернатора),
місцем дислокації великого російського гарнізону
(для якого на початку XVIII століття споруджено
потужну Печерську фортецю), одночасно залишаючись
центром козацького Київського полку та козацької
Київської сотні.
Після ліквідації сотенно-полкового
устрою та нетривалих територіально-адміністративних
експериментів Катерини II Київ з 1797 року
знову стає адміністративним центром Київської
губернії у Російській імперії.
1918 року в Києві проголошено
Українську Народну Республіку (УНР), тут
проходили важкі бої Армії УНР з більшовиками
та російськими монархістами.
22 січня
1919 року на Софіївському майдані проголошено
акт злуки УНР і ЗУНР в єдину Українську
державу. Цього ж року Киів був окупований
російськими військами і більшовики перенесли
столицю УСРР з Києва до Харкова.
1934 року столицю повернули
до Києва.
В 1930-х роках на території
Києва проходили масові страти, заподіяні
радянськими службами державної безпеки (Биківня).
19 вересня 1941 року німецькі
війска захопили Київ; місто стало місцем
нациського терору і масових страт (Бабин
Яр).
6 листопада 1943 року місто
було визволене радянською армією. Протягом
Другої світової війни Київ був дуже зруйнований.
Післявоєнні роки були відзначені інтенсивним
відновленням руйнувань, викликаних війною.
24 серпня 1991 року в
Києві Верховна Рада проголосила незалежність
України.
Перші символи столиці
України з'явились ще напередодні монгольської
навали, в період існування Київської Русі.
Використання зображення Св. Архангела Михаїла,
який вважався покровителем воїнів, пов'язується
із старовинним культом бога-воїна, який
зазнав трансформації під впливом християнства.
Під час правління в Києві Володимира Ольгердовича
зображення Архангела не використовувалось.
Проте після 1471 року в емблемі Київського
воєводства знову з'являється Михаїл. З XVІ
ст. білий ангел з німбом у червоному полі
стає офіційним символом воєводства. Однак
з набуттям у 1494 року магдебурзького права
на магістратській печатці з'являється зображення
руки з кушею (арбалетом), яке символізує
основний вид зброї, котрим кияни захищались
від нападів ворогів ще за часів Русі. Поряд
з кушею використовувався і образ Архангела
Михаїла. На найвищому символі держави -
корогві повстанських козацьких загонів під
час війни 1648-1654 років - був зображений
Михаїл, що списом пробиває дракона. |